ПІДКО́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкопа́ти. Заходимо в крайню ланку. Колгоспниці якраз вибирають з грунту підкопані бурякопідіймачем корені (Рад. Укр., 12.ІХ 1961, 3); // підко́пано, безос. присудк. сл. — Бачите, панове, підкопано паркан, стежка втоптана (Фр., IV, 1950, 47).

2. у знач. прикм. Зрушений з місця при підкопуванні. Підкопані буряки в той же день вибирають, очищають і по можливості вивозять на бурякопункти (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 438.