ПІДКЛА́Д, у, ч.
1. Дія за знач. підкла́сти, підклада́ти 1. Настала весела хвиля: лізе нанашко Кметик на хату, лізе й пан учитель; тягнуть вони обидва старе колесище на підклад під гніздо бузькам (Ков., Світ.., 1960, 115).
2. перен. Те головне, на чому що-небудь будується. Чи ти знала, що руйнуєш Щастя власного підклад, Те, чого життя так мало Звикло всякому вділять? (Фр., XI, 1952, 16); Навіть коли втомлювалися критикувати [отамана] і говорили про звичайні речі, — під ними, під загальниками, під звичайними словами завше чулось ще щось, якийсь підклад незадоволення (Хотк., II, 1966, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 435.