ПІДЙО́МНИЙ, а, е.

1. Прикм. до підйо́м 1. Різниця в швидкостях і викликає різницю тисків: знизу він більший, зверху — менший. В свою чергу різниця тисків створює силу, спрямовану вертикально. Це і є підйомна сила літака (Наука.., 11, 1962, 36); // Признач. для піднімання, підйому. Підйомний кран нагадував Гані казкового довгошийого птаха, що невтомно переносив .. у своєму дзьобі контейнери з цеглою, ящики скла, шиферу (Жур., Вечір.., 1958, 90); Підйомний коловорот.. складається з дерев’яного циліндра [вала], на який намотуються троси або ланцюги, що підіймають затвор (Довідник сіль. будівельника, 1956, 129).

2. Який має здатність, може підійматися (про споруди). Замок був оточений високими мурами, з баштами та бійницями. Ввійти в нього можна було тільки через одні вузькі ворота, до яких вів підйомний міст (Іст. середніх віків, 1955, 32).

3. у знач. ім. підйо́мні, них, мн. Гроші, які видаються для переїзду на нове місце роботи. — Слід би подбати, щоб керівні кадри на будівництві знали закони використання робочої сили в межах будівництва. І жодної копійки підйомних (Ле, Міжгір’я, 1953, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 431.