ПІДЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЗИ́РИТИ, рю, риш, док., діал. Підглядати (у 1 знач.). Став [Панько] собі з-за одвірка і крадьки підзирав, коли ті три [жандарми] в сінях дивитимуться в противний бік (Март., Тв., 1954, 165); Просив [Гарасько] Тимка залишитися, щоб підслідити, що воно буде далі під тихими вербами. — Я одного разу підзирив за одною парою, так цілувалися, — хихикаючи, розповідав він (Тют., Вир, 1964, 41); «Ой не видно [курчат], дідусеньку, вже й не видно буде; Як погнала я їх пасти, підзирили люди» (Україна.., І, 1960, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 428.

Підзирати, ра́ю, єш, сов. в. підзи́рити, рю, риш, гл.

1) Подсматривать, подсмотрѣть. Деякі підзирали за шалопутами, то кажуть, що вони скачуть. Новомоск. у. От він заховавсь десь і підзирає: хто буде хазяйнувать. Грин. І. 197.

2) Только сов. в. ? = Підзорити 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 165.