ПІДДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДУ́ЖАТИ, аю, аєш, док., розм. Ставати здоровішим, міцнішим, починати видужувати. Другого дня він піддужав настільки, що пополудні міг устати і вийти троха [трохи] на свіже повітря (Фр., IV, 1950, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 425.

Піддужувати, жую, єш, сов. в. піддужати, жаю, єш, гл. Выздоравливать, нѣсколько выздоровѣть. Тоді вже я почала піддужувати, а до того була така хвора, що і не підводилася з ліжка. Верхнеднѣпр. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 165.