ПІДДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех., розм. Те саме, що підбу́рювати. Шкода за шкодою.. Коли не вкраде [бурсак] ножичка, чорнильниці, то піддрочує товариство на пустощі, на сваволю (Мирний, І, 1949, 371); Довкола пирснули сміхом. Це ще більше піддрочило задьору. Він тигром ощирився на Сашка: — Іди звідси, поки не битий! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 425.