ПІДДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Злегка або додатково довбати (у 1 знач.). Піддовбувати долівку? Але це занадто довга робота, а тут не то працювати — пройти небезпечно (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 424.

Піддовбувати, бую, єш, сов. в. піддовба́ти, ба́ю, єш, и піддовбти́, бу, бе́ш, гл. Поддалбливать, поддолбить, подковырять.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 164.