ПІДДО́БРЮВАТИ, юю, юєш і ПІДДОБРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДДОБРИ́ТИ, добрю́, до́бриш, док., перех., чим і без додатка.

1. Подарунками, послугами і т. ін. переборювати чию-небудь упередженість або робити когось доброзичливішим, сприяти більшій увазі до себе. Вона зразу думала лагідним обходженням піддобрити їх (Фр., VII, 1951, 19); Хвалили [Івась і Грицуньо] між собою Петруся, аби його піддобрити: — Він добрий: лиш третину вип’є [чаю], а решту лишить нам, — говорили й заглядали йому миленько в очі (Март., Тв., 1954, 151); — Ач, яка проворна [Палажка], — вдячно подумав тоді Кулик. — Знає, як піддобрити отого чорта (Жур., Дорога.., 1948, 94).

2. розм. Робити страву добрішою, смачнішою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 424.

Піддобрювати, рюю, єш и піддобря́ти, ря́ю, єш, сов. в. піддо́брити, рю́, ри́ш, гл.

1) Сдабривать, сдобрить, подправлять, подправить. Всяку гутір піддобряла мов медком словами. Мкр. Н. 22.

2) Задабривать, задобрить. Піп був піддобрений, то й звінчав, хоч літа й не вийшли дівчині. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 164.