ПІДГІ́РСЬКИЙ, а, е. Який міститься біля підніжжя або по схилу гори. Підгірські ж громади стоять у зв’язках з дальшими, покутськими та подільськими (Фр., VI, 1951, 50); Виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Кобр., Вибр., 1954, 186); Хмари для неї не такі вже далекі й недосяжні, якими вони здаються дітям долин та підгірських селищ (Гончар, Дорога.., 1953, 57); // Власт. населенню підгір’я. Був із Пензенщини він Чи з Курщини — гаразд не пригадаю. Та звик він до співучих полонин, До любого підгірського звичаю (Рильський, Зграя.., 1960, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 414.