ПІДГРУ́НТЯ, я, с.

1. Грунт під верхнім шаром землі. В однім місці розламують чорноземлю, а поруч бульдозери вже вигризають з підгрунтя жовту правічну глину і сунуть її нагору, на вали (Гончар, Тронка, 1963, 190); Для успішного росту плодових дерев велике значення має не тільки грунт, а й підгрунтя, в якому розвивається значна частина кореневої системи дерев (Сад. і ягідн., 1957, 167).

2. перен. Основа, на якій базується що-небудь. Сергієві бракувало того стійкого психічного підгрунтя, що породжується непохитною рівновагою ясного спрямування до мети (Епік, Тв., 1958, 200); Їхня [М. Максимовича і С. Аксакова] естетика, художні смаки мали певне соціальне підгрунтя — їм явно не імпонувала революційно-демократична тенденційність Шевченкової прози (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 501).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 420.