ПІДВИВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. підвива́ти¹ і звуки, утворювані цією дією. Десь на Залужжі надсадно, з підвиванням, кричав сич (Тют., Вир, 1964, 259); В повітря вгвинтився шепелявий з присвистуванням і низьким підвиванням звук, він наближався з-поза будинку, до якого біг за солдатом Берестовський (Перв., Дикий мед, 1963, 159).

ПІДВИВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. підвива́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 404.