ПІДВЕЧІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Їсти підвечірок. — Недалеко вже до вечора. Будемо підвечіркувати (Кв.-Осн., II, 1956, 478); Надвечір косарі почали підвечіркувать (Н.-Лев., І, 1956, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 404.

Підвечіркувати, кую, єш, гл. Закусывать между раннимъ полдникомъ и ужиномъ. Сим. 26. Грин. І. 119. Снідала, обідала — раз їла; полуднувала, підвечіркувала — два їла, вечеряла, повечіркувала — три їла. Ном. № 14324. І думка то була така, щоб підвечіркувать смачненько. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 160.