ПІ́ДВЕЧІР, присл., рідко. У підвечір’я. Гіца з Раду підвечір прокидалися — вони мали звичку спати вдень і щезати на ніч (Коцюб., І, 1955, 371); Підвечір вітер затих і цюкнув мороз, а вночі повалив сніг (Тют., Вир, 1964, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 404.

Підвечір м. Время передъ вечеромъ. на підвечір. Предъ наступленіемъ вечера. На підвечір, я став у селі. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 160.