ПІДВ’Я́ЗКА, и, ж. Те, чим що-небудь підв’язують. То сюди, то туди озирнеться [Домаха], то пісеньки під ніс собі мугиче, то хусточкою помахує, то нахилиться підв’язку підв’язувати… (Кв.-Осн., II, 1956, 17); Ось і золото… Золоті бляшки з жіночих підв’язок, золоті диски для зубів, миколаївські червінці… (Руд., Вітер.., 1958, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 412.