ПІДБІ́ЧЧЯ, я, с., діал. Бік. В садку заступом копає Огир, блідий, а він ще наганом по підбіччю. Ворушись, товстопузий (Головко, II, 1957, 47); Люто смикнув [Павло] повід, ударив Воронька по підбіччю (Кир., Вибр., 1960, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 400.