ПІДБАДЬО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБАДЬО́РИТИ, рю, риш, док., перех. Додавати сили, енергії, впевненості, піднімати дух, настрій. Саліха мріяла і мрії підбадьорювали її, повертали їй утрачені сили (Десняк, Десну.., 1949, 501); Дарка всміхнулась уперше за всю розмову і то смутно. Але Юзю та усмішка все ж підбадьорила (Л. Укр., ІІІ, 1952, 652); Денис намагався підбадьорити занепалого духом друга (Дмит., Наречена, 1959, 185); // Заохочувати до яких-небудь дій, вчинків, рухів, висловлювань і т. ін. — Ну, ну, кажи, не соромся... — підбадьорювала його Саня (Коцюб., II, 1955, 431); — Ану, Максиме, покажи їм, матері їх копа вареників! — підбадьорювали його хлопці (Вас., І, 1959, 102); Микола припинив конячину, послухав. — Не бійся, нікого немає. Паняй сміливо, — підбадьорив старий (Тют., Вир, 1964, 324); // Знімати втому, млявість, освіжати, додавати енергійності, жвавості. Напій його підбадьорив; // Примушувати певними вигуками, діями і т. ін. жвавіше, швидше рухатися (коня, вола тощо); підганяти. Хутко їде Юлдаш, горловими звуками підбадьорює низькорослого довгохвостого коника (Донч., І, 1956, 149); — Гей, соб, сивий, соб, моругий! Соб! — підбадьорив він воликів, налягаючи щиро на плуга (Коцюб., І, 1955, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 394.