ПІГМЕ́НТНИЙ, а, е, спец.

1. Прикм. до пігме́нт. Вивчали [дослідники] пороги насиченості пігментних кольорів (Рад. психол. наука.., 1958, 13); У безбарвній протоплазмі хламідомонади можна побачити здебільшого дві пульсуючі вакуолі і так зване «вічко» — пігментну червону пляму (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 12).

2. Те саме, що пігменто́ваний. Її [поліетиленову плівку] використовуватимуть для упаковки пігментного двоокису титану (Рад. Укр., 8.І 1971, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 390.