ПІГА́НИСТИЙ, а, е, діал. Плямистий. В блискучій, легенькій бричці на ресорах, тягненій парою бистрих піганистих коней, їхав Леон Гаммершляг (Фр., V, 1951, 323); // Веснянкуватий. Се був високий, рудий [чоловік].. з недобрим виразом на піганистім лиці (Фр., V, 1951, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 390.

Піганистий, а, е. Пѣгій, пестрый. Вх. Зн. 48.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 158.