ПІВТРЕ́ТЯ, числ. кільк., діал. Два з половиною. — Що я за тими нашильниками не наплакалася, що ми обоє з Іваном не нагризлися: таже [адже] нашильники коштували півтретя лева! (Март., Тв., 1954, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 389.

Півтретя числ. Два съ половиной. Ком. І. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 157.