ПІВМАКІ́ТРИ, невідм., ж. Половина макітри як міра чого-небудь. Постановила [Кулина] обідати: ..тараня у масличку напряжена, та молошної каші півмакітри (Кв.-Осн., II, 1956, 478); — Тепер я скажу, — виступив і собі Марко. — Дениса за сметаною не посилати. Того разу, як були на Хрипках, він, доки виліз із погреба, півмакітри випив (Тют., Вир, 1964, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 382.