ПІВКО́РЦЯ, невідм., ч., заст. Половина корця як міра чого-небудь. Входить він у хату та й уносить на плечах, може, так як з півкорця чогось в мішку (Н.-Лев., III, 1956, 280); В коморі залишилось півкорця пшениці (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 382.