ПІВДІ́ВОК, вка, ж., розм. Дівчина-підліток. — Або хоч ото і в Надії Оксанка. Вже не дівча ж, півдівок, як по-колишньому, а вона й хати підмести не вміє (Збан., Мор. чайка, 1959, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 379.

півді́вок — народна назва дівчини-підлітка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 451.