ПІВДУ́ЖЖЯ, я, с. Те саме, що півдуга́. Та ось воно [сонце] блиснуло верхнім півдужжям, наче осміхнулося зверхньо… (Вол., Озеро.., 1959, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 380.