ПІВГОЛОСНИ́Й, а́, е́.

1. Тихий, не дуже голосний. — Добрий вечір, — сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком, простягаючи до дівчини обі руки (Коб., III, 1956, 193).

2. у знач. ім., лінгв., півголосни́й, но́го, ч. Голосний, що входить до складу дифтонга і не утворює складу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 378.