ПІВГОДИ́НКИ, невідм., ж. Пестл. до півгоди́ни. Умовляв [математик] одного ученика, що не хтів тихо сидіти: «та посидьте ж, Корраді, ще півгодинки тихо..» (Л. Укр., V, 1956, 403); Ганнуся нізащо не хотіла, навіть на півгодинки, розлучатись із своєю Олесею (Коп., Лейтенанти, 1947, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 378.