ПІВВІКОВИ́Й, а́, е́. Який існує, триває і т. ін. піввіку. Піввіковим досвідом доведено, що сила комуністичного руху — у вірності марксизмові-ленінізмові (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 57); // Який буває, відбувається і т. ін., коли минає піввіку. Нині вся діяльність Спілки художників України розгортається під знаком підготовки до піввікового ювілею нашої першої у світі Радянської держави і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна (Мист., 4, 1966, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 377.