ПШЕНИЧИ́НА, и, ж. Стеблина або зернина пшениці. У людей пшениці — як гай, а в нас — самий вівсюг, і пшеничини не вздриш (Сл. Гр.); — Простежте, будь ласка, щоб жодна пшеничина не пропала (Хлібороб Укр., 4, 1967, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 415.

Пшеничина, ни, ж. Отдѣльное зерно или отдѣльный стебель пшеницы. У людей пшениці — як гай, а в нас — самий вівсюг, і пшеничини не вздриш. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 504.