ПЧИ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до пчи́хати. Як межи двоїмо, [двома] такими голуб’ятами, як наш Ежен та й Таня, а вибухне нагло велика любов, то як одно пчихне, то друге собі ніс обтирає (Фр., І, 1955, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 415.