ПЧИ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що чиха́ти. Магера почав усіх жінок частувати своєю табакою.. Як непривичні [незвичні], вони всі так гірко почали пчихати, що аж поплакалися (Мак., Вибр., 1954, 216); Почала й моя лампа пчихати (Фр., IV, 1950, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 414.