ПХИ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що пхи́кати 1. — Жінка його тоді саме тяжка була отим сміттям, — кивнула Уляна на колиску, де пхинькала маленька дитина (Коцюб., І, 1955, 437); Бейбі червоніє легко-легко, починає пхинькати і жаліється, що з неї сміються (Ірчан, II, 1958, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 414.