ПУ́ЩИК, а, ч., діал. Сич. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики (Л. Укр., III, 1952, 249); * У порівн. Продає тут маківники якась огрядна молодиця.. Непривітна. Напустила брови, як пущик (Вовчок, VI, 1956, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 413.