ПУ́ЩАННЯ, я, с., заст. Те саме, що пу́щення. На саме пущання, що на піст, вона йому і каже: — Піди лишень, Нечипоре, до служби (Кв.-Осн., II, 1956, 104); Порадившись, на пущання посилаємо по горілку (Свидн., Люборацькі, 1955, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 413.

Пущання и пущення, ня, с. Заговѣнье. На пущення як зав’язано. Ном. № 524.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 503.