ПУХО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́.
1. Прикм. до пух. Тіло грака.. вкрите пір’ям. Воно не однакове. Зовні розміщене контурне пір’я, а під ним пухове (Зоол., 1957, 104); Пухові волосини; // Вкритий пухом. Коли звернуло під осінь і в усіх головках подостигали купки вовнистого насіння, тоді кождий подув вітру розганяв мільйони тих пухових зерняток на всі боки (Фр., IV, 1950, 325); // Зробл. з пуху (у 2 знач.). Віра часом лягала на своїй канапі,.. накидала на себе пухову білу хустку (Грим., Кавалер.., 1955, 144); Не зігріть нашу Зою. Нелюдських не полегшити мук. У пухові панчішки її ноги уже не обути І не стерти ту кров, що стікає струмками із рук (Забашта, Вибр., 1958, 135); // Набитий пухом (у 1 знач.). Слала, слала красна дівка білу постіль пухову (Чуб., V, 1874, 623); В головах у любки подушки пухові (Граб., І, 1959, 625); Дитині йшов третій тиждень. А Шаукен усе ще не підводилася з ліжка, все залишалася в своїй кімнаті на цілій кучугурі пухових подушок (Тулуб, В степу.., 1964, 338).
2. Схожий на пух легкістю або пухнастістю; який нагадує пух. Літак пронизав пухову хмаринку і полинув над голубими неоглядними просторами землі (Вол., Наддн. висоти, 1953, 39); М’яко падав сніг пуховий (Іванович, Перебендя.., 1960, 167).
3. Який має м’яку, густу, довгу шерсть з великою кількістю пуху (про породи кіз, кролів і т. ін.). Пухових кіз відбирають за кількістю і якістю пуху (Колг. енц.. І, 1956, 573).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 409.