ПУХИ́РИТИСЯ, иться, недок. Вкриватися пухирями (у 2 знач.); надиматися пухирями. Дощ.. припускав так дружно, що піняві калюжі серед дороги аж танцювали, аж підплигували та пухирились бульками (Збан., Переджнив’я, 1960, 258); Очі були заплющені, він важко дихав, і кров’яниста піна з кожним видихом пухирилась йому в куточках губів (Гончар, Людина.., 1960, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 407.