ПУСТОМО́ЛКА, и, ж., розм., рідко. Жінка, яка говорить багато і беззмістовно. Були там [у пеклі] чесні пустомолки, Що знали весь святий закон (Котл., І, 1952, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 401.

Пустомолка, ки, ж. Ханжа. Були там чесні пустомолки. Котл. Ен. III. 47.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 501.