ПУСТИ́ЗНА, и, ж., рідко. Безлюдна, ненаселена місцевість. Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба.., пустизна, царство ящірок (Гончар, Тронка, 1963, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 398.

Пустизна, ни, ж. Незаселенная мѣстность. Залюдняли стару пустизну униз Дніпра, Дністра і Бога. К. Хмельн. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 500.