ПУСТЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що пусти́й 1-4. Часто його самотню постать можна побачити на пустенькій і темній вулиці селища (Шовк., Інженери, 1935, 267); Перший раз він прочитав той лист і навіть осміхнувся, неначе він прочитав якусь пустеньку 6умагу (Н.-Лев., IV, 1956, 148); В неї була поетична вдача, хоч вона була пустенька собі й кокетка (Н.-Лев., V, 1966, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 398.