ПУ́НКЦІЯ, ї, ж. Прокол стінки порожнини, судини, тканини тіла людини або тварини з діагностичною або лікувальною метою. Пункція мозку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 389.