ПУНКТУА́ЛЬНО. Присл. до пунктуа́льний. Двадцять найкращих літ життя провів [Калинович] в одній темній канцелярії, на однім дерев’янім кріслі, над рахунковими книгами, живучи з дня на день правильно і пунктуально (Фр., VI, 1951, 153); Начальник поліції.. конфіденціальпо натякнув йому, що.. панові Проценку треба бути обачним і пунктуально виконати цей наказ (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 389.