ПУЛЬСА́ТОР, а, ч., спец.

1. Прилад, який виробляє рівномірні імпульси електричного струму.

2. Прилад, машина, що працює поштовхами, з рівномірними перервами. Заправляю я апарат враз на чотири дійки, пульсатор б’є рівно сорок разів на хвилину (Горд., Цвіти.., 1951, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 387.