ПУЛЬКА́ТИЙ, а, е, діал.

1. Опуклий.

2. Вирячкуватий. Виринає з-поміж звалищ чорний кіт і, вп’яливши свої пулькаті очі в коні, плаксиво занявкав (Черемш., Тв., 1960, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 387.