ПУ́ЖАЛНО, а, с. Рукоятка батога, пуги. Пропав батіг — пропадай і пужално! (Укр.. присл.., 1955, 107); Кайдаш.. побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (Н.-Лев., II, 1956, 317); Марко тпрукнув на воли, показав вишневим пужалном на дорогу (Тют., Вир, 1964,

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 385.

Пужално, на, с. Кнутовище. Рудч. Чп. 245. Іде чумак дорогою, на пужално й упірається. Рудч. Чп. 203.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 498.

пу́жално = пужа́к — дерев’яний держак батога, пуги (звідси слово). Іде чумак дорогою, на пужално й опирається (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 490.