ПУД², у, ч., діал. Страх.

Дава́ти (да́ти) пу́ду; Наганя́ти (нагна́ти) пу́ду — лякати, страшити кого-небудь. Вломився [Марусяк] у ліс, перебрів Красноїльський потік та.. такими лісами, що аж пуду давало (Хотк., II, 1966, 105); Такого на їх пуду нагнав (Сл. Гр.); Набра́тися (зазна́ти) пу́ду — перелякатися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 384.

I. Пуд, да, м. Пудъ. Дві каменюки, кожна в десять пудів. Стор. МПр. 113.

II. Пуд, ду, м. Страхъ, испугъ. Такого на їх пуду нагнав. Ковел. у. Ой чого, чого, сивий голубоньку, голубоньки шукаєш, ой бо та ж, бо та ж сива голубонька та набралася пуду. Лукаш. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 498.