ПУГА́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пу́гач. Квилить пугачик жалібно над дахом (Рильський, Поеми, 1957, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 384.