ПУ́ГАЧ, а, ч. Хижий нічний птах ряду совоподібних, який живиться дрібними гризунами. Не показуй пугачеві дзеркала, бо він і сам знає, що гарний (Укр.. присл.., 1955, 173); Тихо! Сумно! Тільки часом В пущі пугач закричить (Бор., Тв., 1957, 105); В кущах, що темними купинками підступали до стежки, застогнав пугач… (М. Ол., Леся, 1960, 80); — Ще не одросла [чуприна], — смикав за кінчик свого куцого оселедця Бреус. — Я ж недавно в війську. — Недавно … З пугача не буде павича (Добр., Очак. розмир, 1965, 229); * У порівн. [Баба:] От виє та стогне… аж сумно сидіти… [Ликера:] Мов пугач у комині (Стар., Вибр., 1959, 653); Сеїд схопив ключі, вийшов.. і крикнув пугачем (Тулуб, Людолови, II, 1957, 80).

ПУГА́Ч, а́, ч. Іграшковий пістолет, що стріляє пробками або пістонами. Хлопці поквапливо роздягалися. Хто зовсім голий, хто в трусах, хто в сорочці й штанях, але всі з гвинтівками і пугачами кинулись за Віктором (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 384.

Пугач, ча, м. пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. Пугаченько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 497.

пу́гач (пестливе — пугаче́нько) — хижий нічний птах ряду совопо­дібних, який живиться дрібними гризунами; зловісний птах; віщує лихо, нещастя, а то й смерть, пор. у Т. Шевченка: «Пугач над стріхою в вікно завиє — на смерть»; крик пугача «пугу! пугу!» (пугання) був умовним знаком запорожців; вод­ночас він символізував недобру пригоду, пересторогу, тривогу, як у пісні: «Ой сів пугач на могилі, Да як пугу та пугу! Ой повертайтесь швидше, козаченьки, Да до Зеле­ного Лугу»; з поведінкою пугача пов’язані народні прикмети, — «коли над хатою пугає пугач або сич — біду віщує і найпаче — по­жежу», «пугач не к добру кричить». Не показуй пугачеві дзеркала, бо він і сам знає, що гарний (приказка); Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 489-490.