ПСЯЮ́ХА, и, ч. і ж., діал. Уживається як лайка. — Цу-цу, Рябко! — ще раз сказав один псяюха, Та й хап Рябка за уха! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51); [Мусій:] Постривай же ти, псяюхо, Наклепаю тобі вуха! (Кроп., II, 1958, 90); — Ви чого? — А ось ми покажемо чого! Зараз, псяюхо, дізнаєшся! Зараз! — аж шкварчить чийсь злобою перегрітий голос (Стельмах, І, 1962, 499).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 378.