ПСЮ́ГА, и, ч. і ж. Збільш.-зневажл. до пес. Кіт наїживсь, кіт навскач, Псюга — доганяти (С. Ол., Вибр., 1959, 258); Альоша рвонувся в захопленні до цього хороброго псюги (Мик., II, 1957, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 377.