ПСИ́ХІКА, и, ж. Функція головного мозку, його здатність відображати об’єктивну дійсність. Психіка є одна із властивостей матерії, що виникла в процесі її розвитку (Психол., 1956, 3); // Прояв цієї здатності конкретно у кого-небудь; душевна організація людини. Я знаю, що твій нервовий стан залежить на більшу половину від моральних причин, але ж психіка психікою, а фізика фізикою (Л. Укр., V, 1956, 223); Лікар, як ніхто інший, мав змогу бачити людину розкритою перед ним і в усіх тонкощах плутаної людської психіки (Смолич, День.., 1950, 169); Залишки і пережитки минулого, прищеплені культурою панівних класів, ще на кожному кроці виявлялись в психіці, в емоціях, в художніх смаках людей (Поезія.., 1956, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 373.