ПСИХІАТРІ́Я, ї, ж. Розділ медицини, що вивчає психічні хвороби, причини їх виникнення, методи запобігання й лікування. Гіппократа можна вважати засновником не тільки наукової медицини, а й наукової психіатрії (Знання.., 8, 1966, 4); [Орест:] Що ж то за книжки такі..? [Любов:] А наукові, по філософії, психології і… психіатрії! (Л. Укр., II, 1951, 22); Геннадій не схотів бути хірургом, та ще й онкологом: він обрав психіатрію. Його вабили темні тайники хворого мозку, нерозвідані висоти вищої нервової системи (Вол., Місячне срібло, 1961, 17); // Навчальна дисципліна (також книжка, підручник), що викладає зміст цього розділу медицини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 373.