ПСИХО́ЛОГ, а, ч.

1. Фахівець з психології. Важливе значення для боротьби за матеріалістичну психологію мали праці великого російського вченого фізіолога й психолога І. М. Сєченова (Психол., 1956, 5); — Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (Донч., II, 1956, 202).

2. Той, хто тонко розуміється на характерах, поведінці і т. ін. людей. Панас Мирний — письменник-психолог — майстерно показав душевну еволюцію головного героя (Рад. літ-во, 1, 1957, 54); — Я.. вловлюю фальш у вашому тоні. — О, то ви неабиякий психолог! Напевно ви «чудово» визнаєтесь [знаєтесь] на жіночих душах… (Вільде, Сестри.., 1958, 515).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 374.